А от неправда, що все, що не вбиває — робить сильнішим. От не вбила людину серйозна травма, а зробила інвалідом. І що? Сильнішою та людина стала? Не думаю…
Біль у кожного свій. Але через біль відбувається ріст. Дуже часто. Маю на увазі не фізичний біль, а той, коли виникає від виходу за рамки комфорту, від переживання певних ситуацій та вчинків і своїх та інших людей. Біль — то частина життя. Він просто є і завжди буде. Миті болю такі ж важливі, як і миті щастя та блаженства. І без цих різних граней не було би життя.
Ой, та ладно. Більшість волонтерів роблять це щоб задовільнити свої потреби. Того вона задовільні свою, ти — свою. Але вони однакові — бути потрібною. Тільки вона, мабуть, переживає її гостріше.
Та справа в тому, що за весь час я там бачила лише одного прИнца, а все інше — описані в тому пості типажі. Хіба таких варто туди тягти? Але ж тягнуть, неясно для чого.
Хм… покищо в Сумах спостерігаю, що місцем поступаються і жінки, і чоловіки, якщо вже добре видно в якому баришня стані.
Якщо чоловік дійсно друг і партнер в найкащому розумінні цього слова, то, звісно, з ним можна ходити скрізь :) Але, на жаль, чомусь спостерігаю такі стосунки вкрай рідко ((((
Біль у кожного свій. Але через біль відбувається ріст. Дуже часто. Маю на увазі не фізичний біль, а той, коли виникає від виходу за рамки комфорту, від переживання певних ситуацій та вчинків і своїх та інших людей. Біль — то частина життя. Він просто є і завжди буде. Миті болю такі ж важливі, як і миті щастя та блаженства. І без цих різних граней не було би життя.
Маю тепер знайомого снайпера! :P
Хм… покищо в Сумах спостерігаю, що місцем поступаються і жінки, і чоловіки, якщо вже добре видно в якому баришня стані.
Якщо чоловік дійсно друг і партнер в найкащому розумінні цього слова, то, звісно, з ним можна ходити скрізь :) Але, на жаль, чомусь спостерігаю такі стосунки вкрай рідко ((((